Є декілька способів “міряти” на завищеність/незавищеність тарифи на електроенергію.
Про це розповавів Андрій Герус, колишній член Нацкомісії з регулювання електроенергетики і комунальних послуг.
Один з них – порівнювати з іншими країнами. У нас часто порівнюють з Європою. Але є декілька факторів, які роблять таке порівняння нерелевантним:
1. Різна структура генерації (виробників). Очевидно, якщо е/е є “зеленою”, то за це споживачі готові платити іншу ціну, аніж за е/е, яка викидує СО2 і скорочує усім життя. У Європі доля “зеленої” енергетики набагато більша. Але зазвичай, про це не говорять, а просто порівнюють тариф.
В Україні половина е/е з АЕС і фактичний тариф АЕС низький, це мало би транслюватись у відповідний нижчий тариф для споживачів, якщо все по-чесному.
2. Послуги, що включені у тариф. Наприклад, у багатьох європейських країнах вже у тариф включена частина плати за нові приєднання. У нас – ні, новий споживач повністю самостійно оплачує нове приєднання.
3. Якість послуг. Тривалість переривань, стабільність напруги у мережі і т.д. Вони просто непорівняльні з Європою.
Але є і інший спосіб, як подивитись на тарифи на е/е. Проаналізувати, як вони змінювались протягом довго періоду часу у порівнянні з інфляцією. Чи дійсно енергетика була недофінансованою?
1. З 2000 року тарифи на е/е для населення виросли у 8,3 рази – вище рівня інфляції і на рівні індексу цін промислових виробників. Правда, основний приріст припав на останні 1,5 роки.
2. Тарифи для непобутових споживачів виросли в 14,3 рази. Цей показник в 2-3 рази перевищує індекс росту цін і девальвацію.
Розповідають, що мережі недофінансовані, а основні засоби генерації зношені на 80%. І це знову подається, як проблема споживачів.
…
залишити коментар: