Збитки українського банківського сектора за підсумками перших трьох місяців нинішнього року становлять 80,9 млрд гривень. Це рекордний рівень збитковості. Для порівняння: за 2009 рік банками було зафіксовано 38,4 млрд грн збитків з подальшим зменшенням цього показника до 13 млрд гривень у 2010 році і до 7 млрд – у 2011-му. За весь 2014 рік збитки банків становили 52,9 млрд гривень.
Враховуючи, що за перший квартал 2015 року офіційний обмінний курс гривні проти долара змінився з 15,76 до 23,44 (на 48,6%), виникає необхідність розібратися, чому ситуація розвивається саме таким чином.
Почнемо з «чемпіонів». Банк «Надра» показав збитки 21,6 млрд гривень, а «Дельта» пішла в «мінус» на 33,2 млрд грн. Це були найбільші банки, що мали роздрібні кредитні портфелі у валюті. Протягом першого кварталу 2015 року в них була введена тимчасова адміністрація, тому пасиви були перераховані в гривні на дату зупинки комерційної діяльності цих установ, а активи (в основному, кредити) продовжують враховуватися у валюті. Курсові «ножиці» відображають ту прірву, над якою підвішений менеджмент інших роздрібних банків.
Парламент у цьому ж кварталі, після посиленого пошуку внутрішніх ворогів, визначив, що менеджмент фінустанов відповідає за системні помилки всім сімейним майном.
Виникає питання: чи винні банки в таких колосальних збитках? Справа в тому, що з метою зняття тиску на попит валюти на ринку, регулятор заборонив банкам формувати резерви у валюті проти валютних активів, що суперечить всім міжнародним правилам ведення бухгалтерського обліку. Тобто вийшло, що кредити – у валюті, а резерви – у гривні.
Тиск на валютний ринок регулятор намагався зняти ще в 2009 році. Ситуація і раніше була непростою, але особливо гостро «відгукнулася» зараз, коли почали банкрутувати найбільші. Крім Ощаду, збитки показали всі державні банки. В Укргазбанку та Укрексімбанку зовсім нещодавно змінився менеджмент, і новим функціонерам набагато простіше вимагати у власника (держави) вливань у статутний капітал для покриття збитків попереднього періоду, ніж штучно «підмальовувати» баланс банку, що доводиться робити багатьом невеликим банкам з українським капіталом.
Тут необхідно мати на увазі, що відповідно до нормативних вимог регулятора, втрата третини капіталу банку автоматично передбачає введення тимчасової адміністрації. За перший квартал 87 банків показали з балансів позитивний результат, а 57 (так багато ще не було) – негативний.
На жаль, громадяни України шостий квартал поспіль продовжують «голосувати ногами» за своє ставлення до регуляторної політики НБУ на ринку й економічної урядової – в цілому. Втрата банками депозитного портфеля в гривні на суму 17 млрд гривень і валютного майже на $2 млрд говорить про неефективність заходів «заморожування» повернень депозитів, особливо – валютних.
Зняття цих заходів, звичайно, досить швидко поділило б банки на «живі» і «банкрути», але немає такого ресурсу у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Років 12 триває банківська дискусія щодо статті 1060 в Цивільному кодексі України, що стосується можливості дострокового розірвання депозитних договорів. Здавалося б, можливість дострокової вимоги депозиту захищає інтереси вкладника. Потрібні гроші – пішов і розірвав депозитний договір. Тільки на практиці, якщо у банку немає ліквідності, то хоч десять судових рішень і рота виконавчих приставів у нього прийде – ніхто нічого не отримає. Ну або в крайньому випадку через ФГВФО, як усі.
Але для банків є можливість махінацій із нормативними вимогами НБУ по ліквідності. Коли підходить період звітності, кількість вкладів на термін понад один рік стає помітно більшою (в основному господарські), а коли «запахне смаженим» – угоди, відповідно до норм Цивільного кодексу, благополучно розриваються і переводяться в «тиху гавань» – безготівковим шляхом на поповнення поточного рахунку в іншому банку.
Тому у всіх банках, куди була введена тимчасова адміністрація, грошей реальних власників «заморожено» не було. Вже давно змінився і склад Верховної ради, а реальні інтереси власників банків – недоторканні.
Під будівлею НБУ розбито протестне містечко банківських позичальників іпотечних валютних кредитів. А в парламенті лобісти проштовхують законопроект № 1558-1 від 23.12.2014, який зобов’язує банки провести реструктуризацію зобов’язань усіх кредитних договорів на споживчі кредити (зауважте, не іпотечні на єдине житло) без обмеження сум заборгованості за офіційним курсом на момент укладення кредитного договору за відсотковою ставкою первинного договору. Курсова різниця списується банками на збитки.
Якщо врахувати, що великі валютні кредити фізособам завжди давали не всім підряд, а тільки «особливо наближеним», то, подивившись на результати діяльності банків «Надра» і «Дельта» в першому кварталі 2015 року, можна уявити, яка бомба підкладається під ще напівживі банки.
Цинізм депутатів, які оголошують популістські гасла, безмежний. І це замість того, щоб зобов’язати НБУ створити «Єдиний реєстр позичальників юридичних і фізичних осіб», розібратися з судовими позовами банків і, через механізм фінансового моніторингу перекрити можливість повернення людей, які розікрали банківську систему, назад на ринок. Саме в цьому повинен складатися механізм соціальної відповідальності багатих людей перед суспільством.
Ті, хто через кредитний механізм вивели гроші українських вкладників в офшори і сподіваються цими грошима взяти участь в майбутньому дерибані ринку землі та знецінених у кризу промислових активів, повинні знати своє місце. А поки за квартал фізичні особи погасили кредитів майже на 4 млрд грн і $340 млн, а юридичні особи – на 29 млрд грн і $1,4 млрд відповідно. Тому, «оптимістичні» прогнози уряду щодо ВВП видаються, без кредитної підтримки банків, м’яко кажучи, нереалістичними.
Уряду необхідно терміново змінювати правила поведінки на ринку і підтримувати наявні точки зростання на мікроекономічному рівні. Найочевидніше – поєднати викуп валютної виручки експортерів проданої на внутрішньому ринку (ще краще – НБУ) з автоматичним відшкодуванням ПДВ. Поповнення оборотними коштами «курей, які несуть золоті яйця» буде найбільшим сигналом для банків, кому можна підставити кредитне плече.
НБУ продовжує «очистку» банківської системи від «схемних» банків. При цьому в розпорядження тимчасових адміністрацій йде заставне «добро» на багато мільярдів гривень. Знаючи наші закони, можу припустити, що існує велика юридична безвихідь, яку у сформованих умовах практично не можливо подолати. Суть її полягає в тому, що якщо кредити видавалися у валюті, то заставне майно знецінених активів не покриває вартості кредитів.
Тому комусь треба брати збитки на себе – а це майже гарантоване спілкування з прокурорами, адже тут відкривається колосальне поле для корупції. Ну, не вміють чиновники продавати різношерсте «добро»: земельні наділи, цілісні промислові комплекси, іпотеку, різноманітне промислове устаткування, нерухомість.
Це вимагає не тільки спеціальних галузевих знань, а й знань регіональних ринків і гравців, особливостей місцевої монополізації, людей тощо. А «добро», яке потрапило до рук мало того, що треба охороняти, опалювати, ремонтувати, ще необхідно провести через процедуру юридичного відчуження, що може забрати роки і гроші. І при цьому «добро» ще розкрадається і псується на місцях. В результаті заставне майно вартістю в мільярди не тільки не приносить грошей, але ще з’їдає ресурси у розпорядників. Але тут відповідальності нести не треба: на балансі збитків від продажу за заниженою вартістю – ні.
Ні від НБУ, ні від Фонду гарантування вкладів поки про прозорі процедури розпродажів заставного майна нічого не чути. Про кримінальні справи проти менеджменту банків – скільки завгодно, а про успіхи на ниві погашення кредитів за рахунок продажу заставного майна – дуже мало.
Тут «розкуркуленими» є вкладники, депозити яких понад 200 000 грн та юридичні особи, у яких немає шансів врятувати свої оборотні кошти. Питання системне – це майно може стати стартапом для малого та середнього бізнесу, створення нових робочих місць, якщо правильно розрахувати потенційні вигоди при доступних цінах. Поки цей комплекс питань зайшов у глухий кут.
У банківській системі склався чудовий бізнес в трикутнику НБУ – уряд – державні банки. Третина довгих кредитів рефінансування НБУ видана банкам з державним капіталом, ще чверть – ПриватБанку, і майже стільки ж банкам, в які введені тимчасові адміністрації.
З іншого боку – більше двох третин цінних паперів, емітентом яких виступає уряд і які рефінансуються НБУ, знаходяться в портфелях банків з державним капіталом. Це міни уповільненої дії, вони обов’язково проявлять себе в майбутньому. Ясно, що замість докапіталізації збиткових банків з державним капіталом Кабміну необхідно готувати ці установи до продажу іноземному інвестору на відкритому ринку.
Незважаючи на неймовірно важкі макроекономічні умови, низка банків у першому кварталі 2015 року наростили кредитні портфелі для юридичних осіб – це Укрсоцбанк, Укрсиббанк, ВТБ банк, що вселяє надію.
Криза – на те вона і криза, щоб слабкі сходили з дистанції, а сильні – підминали ринок під себе. Щоправда, сьогодні впевнено почувають себе на ринку тільки банки з іноземним капіталом.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
залишити коментар: