Батько російської дисидентки, опозиціонерки Валерії Новодворської – Ілля Борисович Бурштин вперше заговорив з пресою про свою легендарну Лєру. Батько Новодворської розповів в інтерв’ю про складну долю своєї дочки, про те, які труднощі знущання їй довелося пережити від влади СРСР, а також про те, чому Валерія Новодворська не могла мати дітей.
– Ілля Борисович, як ви познайомилися з мамою Валерії?
– Батько Ніни Федорівни – спадковий дворянин, дуже симпатична людина Федір Новодворський – жив у Москві. Ніна приїхала до нього з Білорусії, де жила з матір’ю, і вступила до Першого Медичного інституту, в якому навчався мій друг. Я після демобілізації в 1947 році вступив на радіофізичний факультет Московського Енергетичного інституту. Так ми познайомилися з Ніною Федорівною і одружилися в Москві. А народжувати Ніна поїхала до матері в Барановичі, при надії – її трохи з поїзда не зняли, але доїхала додому і через кілька годин народила доньку.
Було це 17 травня 1950. Ми з дружиною чекали сина, але народилася дівчинка – ладна, здоровенька – і то добре. Незабаром я здав літні іспити і теж приїхав до Білорусі до сім’ї, вперше взяв дочку на руки. Наприкінці серпня ми з дружиною залишили Лєру бабусі і поїхали в Москву. Я продовжував вчитися, а Ніна вийшла на роботу. Вона була лікарем-педіатром, згодом працювала в Московському управлінні охорони здоров’я.
До доньки ми навідувалися два рази на рік. Бабуся Лєри дуже її любила і багато сил віддала її вихованню. Звали її Марія Володимирівна, була вона строга, але до мене прихильна, довіряла гуляти з Лєрою, катати доньку взимку на санках. Після нашого з Ніною Федорівною розлучення в 1967 році, Марія Володимирівна переїхала до Москви і жила з донькою та онукою. Я бував у них в гостях, ми довго розмовляли. Вона прожила довге гідне життя і померла, коли я вже жив в Америці.
– Чому Валерія Іллівна носила прізвище матері?
– Час такий … Непопулярні були єврейські прізвища. Вже набирала обертів справа лікарів-отруйників, яка в матеріалах слідства носила відверту назву: “Справа про сіоністську змову в МДБ”. Розкручувався маховик “Справи Єврейського антифашистського комітету”, особливо після вбивства Міхоелса за наказом Сталіна в 1948-му році. Відносини СРСР з нещодавно утвореною державою Ізраїль були досить прохолодними – занадто захопленою була реакція радянських євреїв на візит Голди Меєр в Москву. Сталін будував свої каверзні плани переселення всіх євреїв СРСР на Далекий Схід.
– Хіба Бурштин – це єврейське прізвище? Швидше, польське…
– Все вірно. Батьки мої – Соня і Борух – були родом з Польщі, вони приїхали до Москви з Варшави у 1918 році. Потім хотіли повернутися, але поляки організували власну незалежну державу і батьки залишилися в Радянській Росії. Мої старші сестра і брат народилися в Варшаві, і цей “анкетний” факт дуже заважав їм згодом, хоча на момент їх народження Польща була частиною Російської імперії. Своїх дідуся і бабусю я не знав – вони загинули у Варшавському гетто. Пам’ятаю лише, як ходив перед війною з батьком на пошту, відправляв їм посилки – вже в гетто…
Я свого єврейства не приховував ніколи. У документах завжди було вказано: Ілля Борисович Бурштин. І у військовому квитку те ж. Що означає моє прізвище, я в дитинстві не знав. Вже працюючи, приїхав у відрядження до Вільнюса (там тоді було багато поляків) і почув фразу, яка мене здивувала:
– Почім цей ваш бурштин?
Виявилося, що в перекладі з польської “бурштин” означає “янтар”.
– “Дар сонця”?
– Мені ближче назва “сльози моря”…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ
залишити коментар: